суббота, 1 ноября 2014 г.

УКРАЇНСЬКА ПРАВОСЛАВНА ДІАСПОРА КАНАДИ
 
 
У статті описано історію та сучасний стан української православної діаспори в Канаді, розглянуто історичний хід еміграційних процесів українців до Канади, церковне життя українських поселенців, формування церковних спільнот та становище православної діаспори українців в Канаді на сучасному етапі. Вказано основні напрямки та перспективи розвитку української православної діаспори в Канаді.
 
 
Канада - третя країна у світі з найбільшим числом етнічних українців - після самої України і Російської Федерації. Згідно з переписом 2001 року в країні зареєстровано 1 071 060 осіб українського походження, що становить 3,6% всього населення і робить українську етнічну спільноту однієї з найбільших етнічних меншин Канади. Найбільше число українців сьогодні проживає в провінції Альберта і в Манітобі[1]. Значне число української діаспори осіло також в провінціях Онтаріо, Британська Колумбія, Саскачеван, Квебек і Нова Шотландія[2]. За чисельністю українці посідають п'яте місце серед етнічних спільнот Канади, поступаючись тільки британцям, французам, німцям та італійцям[3].

В цілому ж історія українських поселенців в Канаді нараховує понад ста років. Згідно з «відомими нині архівними джерелами, перші загони поселенців оселилися в Канаді у 1891 р. Хоча можна припустити, що вихідці з України могли приїхати й раніше: шукаючи вільні землі, придатні для занять сільським господарством, вони могли мігрувати туди із сусідніх США»[4]. Сьомого вересня 1891 р. на пароплаві «Оріон» в канадський порт Галіфакс прибули двоє українських селян - Іван Пилипів та Василь Єлиняк з села Небилів на Станіславщині (нині - Івано-Франківська область України)[5].

Вони стали першими офіційно зареєстрованими на канадській землі українцями. Їхні позитивні відгуки, а також рекламні заходи канадського уряду, який наприкінці XIX ст. заохочував широкомасштабну еміграцію з Європи для сільськогосподарського освоєння своїх величезних і майже безлюдних західних територій, привели до масового переселення малоземельних українських селян за океан[6].

Українські громади Канади і сьогодні поважно зберігають в пам'яті імена двох перших своїх співвітчизників, які першими ступили на землю своєю майбутньої другої батьківщини. Сьогодні на історичній батьківщині першопрохідців в їх честь встановлено пам'ятник. Іван Пилипів навіть заснував в провінції Альберта перше українське селище Една-Стар. Саме сюди і потягнулися з далекої батьківщини перші українські родини. Вже наступного 1892 року у Канаду прибуло кілька українських сімей.

За цими першими переселенцями з Галичини потягнулися цілі хвилі еміграції. За своїми масштабами перша хвиля еміграції була найбільш масовою: за період з 1896 по 1914 рр. в Канаду переселилося 170 тис. українців[7]. Переважна більшість з них становили бідні селяни з Галичини, Прикарпаття, Буковини та Закарпаття. «Сила економічної розрухи і економічних потреб, за висловом І. Франка, підштовхувала в еміграцію в кінці XIX – на початку XX ст. тисячі безземельних, безробітних, голодних і безправних західноукраїнських селян. Тоді з кожних 100 емігрантів 95 були вихідцями звідти»[8].

При цьому «українські іммігранти прагнули селитися на нових місцях компактно і заснували цілий ряд етнічно однорідних поселень-«колоній»»[9]. В рамках створених етнічних поселень переселенці зберегли свою національну своєрідність, культурні та побутові особливості, свою віру, тобто те, що пов'язувало їх з рідною землею. Таке прагнення позначилося, перш за все, в назві місць масового проживання українців. На сьогоднішній день «в Канаді існує близько 180 поселень, поштових відділень, залізничних станцій, які мають українські назви. Їх можна розділити на географічні - Україна (в Канаді є три такі поселення), Київ, Галич, Полтава, Тернопіль, Коломия, Карпати, Дніпро, Дністер, Збруч, Прут і т. д .; історичні (більшість з них взяті з часів Запорізької Січі і Гайдамаччини) - Січ, Козак, Хмельницький, Сірко, Гонта і т. д ...»[10]. Назви цих місцевостей стали загальноканадськими.

Під час другої хвилі в Канаду переселилися більш 60 тис. осіб, а до середини 1950-х років (за третьої хвилі) в країну прибуло ще 35-40 тис. українців. Основна їх частина оселилася в міських індустріальних центрах провінцій Онтаріо і Квебек. Власне, ця маса людей, яку в канадській літературі по праву вважають «недобровільною імміграцією», в основному довершила формування української етнічної групи[11].

Найнеобхіднішою, діючою, «першою і найбільш простою формою організованого життя українців на американському континенті була церква»[12]. Саме навколо храму будувалося життя українців в Канаді. Тому відносини з церквою були важливою складовою частиною зв'язків українських поселенців з України.

Православ'я в Канаді розвинулося саме завдяки українським переселенцям, бо саме вони складали більшу частину - 50% православного населення країни, а вже потім - росіяни, білоруси, серби[13].

 Українська діаспора православного віросповідання з'явилася в Канаді завдяки греко-католикам, вихідцям з Галичини. Ще в 1897 р греко-католицький священнослужитель Нестор Дмитров із США першим відвідав українських галичан-греко-католиків в Канаді, відправляючи богослужіння в Трембовлі, Стюартборні, Едмонтоні і Една-Стар. На прохання українців дати дозвіл на відкриття окремої греко-католицької парафії Ватикан вимагав переходу українських поселенців в римсько-католицьку єпархію[14].

Саме противлення таким вимогам стали початком повернення українських греко-католиків у православ'я. Такі «переходи окремих канадських уніатів відзначалися вже з початку 1890-х рр., а перше масове повернення в лоно Православної Церкви відбулося в 1897 р. в Едмонтоні ... у православ'я перейшли понад 700 осіб. В результаті перший православний прихід був відкритий поблизу міста Едмонтон в поселенні Восток в 1897 році»[15]. Саме в цьому українському поселенні була здійснена перша православна Літургія на Канадської землі і освячено храм Святої Трійці.

Треба сказати, що приєднання українських греко-католиків до православ'я здійснювалося непросто: паралельно з'являлися і уніатські парафії. І вже до 1913 р. в Канаді була зареєстрована Українська Греко-Католицька Церква[16]. Протягом 1920-1930-х рр. православний рух, незважаючи на активну опозицію з боку греко-католиків, все посилювався. Часто обидві конфесії вступали в досить гарячу полеміку[17].

Православне життя в Канаді до початку ХХ століття було не організована і парафіями опікувалися священики з США.

Одним з перших православних священиків на Канадській землі був українець, присланий Руською Православною Місією зі США отець Петро Самець. «Віруючі дуже його полюбили. Він так добре і щиро трудився для української православної громади, що навіть католики ставилися до нього з повагою»[18]. На початку вересня 1919 р. зі Сполучених Штатів Америки в Канаду прибув український православний священик о. Лев Кушнір. «Звістка про приїзд нового священика розійшлася скоро. На його перше Богослужіння прийшло багато людей. Воно пройшло дуже урочисто. Після прочитання Євангелія о. Кушнір виголосив гарну проповідь»[19] пишуть дослідники православного життя українців в Канаді.

Піклуючись про православну пастви, у 1900 р рішенням єпископа Алеутського і Північно-Американського Тихона Бєлавіна на території провінції Альберта в Канаді була відкрита Канадська місія. На чолі місії владика поставив священика Якова Корчинського[20]. Завдяки старанним місіонерським трудам священика Корчинського в Едмонтоні з'явився один із перших побудованих православними храмів Канади - Свято-Варваринський.

До 1916 року в Канаді налічувалося близько 60 православних храмів, близько 20 священиків, був також відкритий монастир[21].

З другою хвилею еміграції з України православні парафії в Канаді поповнилися і вихідцями з Наддніпрянської України.

У липні 1918 року в місті Саскатун, провінції Саскачеван, була утворена церковна громада і братство під назвою Українська Греко-Православна Церква Канади, до якої увійшли також і колишні українці-уніати. 28 грудня 1918 відкрився Перший Собор УГПЦК, підсумком якого було відкриття семінарії в Саскатуні. Свої духовні центри, єпархіальні та парафіяльні структури Українська Православна Церква почала утворювати в діаспорі дещо пізніше, в 20-30-і роки, з вихідців із традиційно православних регіонів Західної України - Волині, Холмщини, Буковини, Закарпаття. Помітну роль в об'єднанні православних громад в Канаді зіграв Інститут імені Петра Могили, заснований в місті Саскатуні в 1916 році[22]. Спроби врегулювати канонічний статус церкви увінчалися успіхом 1 квітня 1990 р., коли Українська Греко-Православна Церква Канади була прийнята в юрисдикцію Константинопольського Патріархату із зміною назви на Українська Православна Церква Канади[23] (далі — УПЦК).

Православ'я в Канаді сьогодні представлено декількома церковними юрисдикціями. При цьому серед православного населення країни домінують саме українці.

Українська православна діаспора найбільше представлена ​​в Українській Православній Церкві Канади (далі - УПЦК), що знаходиться в юрисдикції Константинопольського Патріархату. Ця церковна православна громада заснована з'їздом мирян (переважно греко-католиків) в липні 1918 року як незалежна Соборноправна організація українців Канади, вищим органом якої є Собор, що збирається кожні п'ять років. Першим первоєрархом УПЦК був митрополит Германос - екзарх Антіохійського Патріархату в Америці. У 1924 р він передав свої архіпастирські обов'язки архієпископу Івану Теодоровичу, який очолював цю Церкву до 1947 року[24]. 8 серпня 1951 на Надзвичайному Соборі у Вінніпезі предстоятелем Української Греко-Православної Церкви в Канаді і митрополитом Вінніпега було обрано митрополита Івана Огієнка[25].

Першого квітня 1990 р. Українська Греко-Православна Церква Канади була прийнята в юрисдикцію Вселенського Патріархату як самокерована, з тією особливістю, що на відміну від УПЦ США всі її єпископи титулуються своїми єпархіями в Канаді[26]. Сьогодні УПЦК очолює митрополит Юрій Каліщук. У церкві в якості літургійних вживаються українська, церковнослов'янська, англійська та французька мови. На 2007 рік в УПЦК налічувалося 273 храми, об'єднаних в 61 прихід або парафіяльний округ і 3 місії. Загальне число прихожан 19 688 вірних.

Складається УПЦК з трьох єпархій: Східної (Онтаріо), Центральної (Манітоба та Саскачеван) і Західної (Альберта і Британська Колумбія), в яких здійснюють пастирське служіння 97 православних священиків. Церква має семінарію у Вінніпезі при Коледжі святого апостола Андрія[27]. УПЦК, крім того, має три навчальні інститути - Святителя Петра Могили в Саскатуні, Святого Іоана в Едмонтоні і Святого Володимира в Торонто[28]. При великих громадах УПЦК працюють недільні і українські школи[29].

В Церкві виходить також ряд православних видань, серед яких, наприклад, «Вісник» - двомовне видання газетного типу[30] і газета «Православ’я»[31], календар «Рідна Нива», журнал «Віра і культура»[32]. Центральним храмом УПЦ Канади є Свято-Покровський собор у Вінніпезі, розписаний відомим україно-канадським художником Ю. Гординським в 1965 році[33].

У Канаді також представлені парафії Православної Церкви в Америці, об'єднані в Канадську архієпископію. Основу цих парафій також складають українські емігранти: колишні галицькі та закарпатські уніати, православні переселенці-білоемігранти. Церква створена 10 квітня 1970 р.[34] як автокефальна. Автокефалію Церкви визнає тільки кілька помісних церков. Богослужіння в єпархії відбуваються частіше англійською мовою, в окремих храмах раз на місяць церковнослов'янською[35].

Ядро Канадської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном також складають українці - переселенці другої хвилі, представники так званої білої еміграції, які через Європу перебралися на Американський континент[36]. Це, головним чином переселенці з Волині, Полісся, Криму і Наддніпрянщини[37].

Парафії Московського Патріархату в Канаді, в складі Каширської єпархії, це два міських храми: кафедральний собор святої Варвари в Едмонтоні і Покровський прихід в Оттаві, столиці Канади; дві парафіяльні округи, що мають 22 фермерські храми, де служби звершуються раз у місяць-два. Основу пастви цих парафій складають також українці. На користь переважання української пастви в парафіях Московського патріархату в Канаді говорить і те, що з 1958 року з десяти архієреїв Московського Патріархату в Канаді семеро були родом з України. Сьогодні єпархію очолює єпископ Іов родом також з України. Богослужіння в храмах відбуваються церковнослов'янською та англійською мовами, проповідь - англійською, а короткі повчання після відпусту - російською або українською мовами[38].

Має свої парафії в Канаді, оформлені в окремий вікаріат США і Канади, і Українська православна церква Київського патріархату[39].

Як бачимо, православна українська громада Канади є зразком збереження своєї історії, традицій і віри. В основному українці в Канаді належать до Української Греко-Католицької Церкви, але й Українська Православна Церква Канади є найбільшою юрисдикцією серед православних церков країни. До того ж українці є зачинателями і складають переважну більшість Канадської архієпископії Православної Церкви в Америці, Канадської єпархії Руської Православної Церкви Закордоном і Каширської єпархії Московського Патріархату. При цьому українська православна діаспора в Канаді є однією з найстаріших і однією з найбільш організованих українських громад у світі. На сьогодні українці Канади, вірні різних юрисдикцій, головною своєю метою бачать єдність в єдиній Помісній Православній Церкві України. Маємо великі сподівання і віру, що така єдність є справою найближчого часу, коли не тільки українська діаспора Канади, але й загалом світова діаспора і православні вірні різних юрисдикцій в Україні об’єднається в єдину Українську Помісну Православну Церкву під омофором Київського патріарха.

 
Бібліографія
 

1.      Ефимов А., Ласаева О. Становление православия в Канаде на рубеже ХЫХ_ХХ вв. // Вестник ПСТГУ. 2001. Вып. 4 (41). С. 60-75.

2.      Євтух В. Ковальчук О. Етнокультурна діяльність українських канадців: здобутки і проблеми // Український історичний журнал, 1991. № 9. С. 42-50.

3.      Кравчук П. На канадській землі. Львів: Кн.-журн. вид-во, 1963. 394 с.

4.      Кравчук П. Українці в Канаді. К, 1981. 154 с.

5.      Макар В. Соціально-політична інтеграція українців у полі етнічне суспільство Канади. Чернівці, Прут, 2006. 284 с.

6.      Марунчак М. называет цифру от 170 000 до 200 000 украинцев. См.: Марунчак Михайло Г. Історія українців Канади: В 2 т. 2-е вид. Вінніпег: Накладом Української Вільної Академії Наук в Канаді. 1991. Т. 1. С. 58.

7.      Митрополит Восточно-Американский и Нью-Йоркский Иларион: Единая Церковь неодолима // Журнал Московской Патриархии, № 7 / 2010. С. 47-48.

8.      Міненко Т. Українська Православна Церква діаспори в її інституційному багатоманітні // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 453-471.

9.      Настасівський М. Українська еміграція в Сполучених Державах. Нью-Йорк, 1934. С. 15. 256 с.

10.  Приходы Канадской Архиепископии Правосланой Церкви в Америке // Православная вера. Май, 2011. № 53. С. 15.

11.  Скурат К. История Поместных Православных Церквей. К., 2012. 484 с.

12.  Сыч А. О роли славянской иммиграции в освоении Канадского Запада (1896-1914 гг.) // Американский ежегодник за 1989 г. М., 1990. С. 176.

13.  Тесля І., Юзик П. Українці в Канаді – їх розвиток і досягнення. Мюнхен, 1968. 78 с.

14.  Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. 352 с.

15.  Филипович Л. Українські Церкви як чинник само ідентифікації українців у діаспорі // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 17-24.

16.  Фіґус-Ралько А. Українська Канада: збірка наукових праць. К.-Вінніпег: Наша культура і наука, 2003. 184 с.

17.  Ярмусь С. Формування феномену Українського Православ’я в Америці // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 471-493.

18.  Вікаріат УПЦ Київського Патріархату в США і Канаді. Офіційний сайт // http://www.uockp.net/ Дата доступу: 01.10.2014.

19.  Патриаршее подворье Русской Православной Церкви в Торонто. Офіційний сайт // http://www.mprt.ca/ Дата доступу: 01.10.2014.

20.  Украинская православная церковь в Канаде. Офіційний сайт // https://ru.wikipedia.org/wiki/Украинская_православная_церковь_в_Канаде Дата доступу: 05.08.2014.



[1] Макар В. Соціально-політична інтеграція українців у полі етнічне суспільство Канади. Чернівці, Прут, 2006. 284 с. С. 219.
[2] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 72.
[3] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 72.
[4] Євтух В. Ковальчук О. Українські канадці: проблеми соціально-демографічної інтеграції // Український історичний журнал, 1991. № 8. С. 64.
[5] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 73.
[6] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 73-74.
[7] Марунчак М. називає цифру від 170 000 до 200 000 українців. Див.: Марунчак Михайло Г. Історія українців Канади: В 2 т. 2-е вид. Вінніпег : Накладом Української Вільної Академії Наук в Канаді. 1991. Т. 1. С. 58.
[8] Євтух В. Ковальчук О., Українські канадці: проблеми соціально-демографічної інтеграції // Український історичний журнал, 1991. № 8. С. 65.
[9] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 74-75.
[10] Кравчук П. Українці в Канаді. К, 1981. С. 141-142.
[11] Євтух В. Ковальчук О. Українські канадці: проблеми соціально-демографічної інтеграції  // Український історичний журнал, 1991. № 8. С. 67.
[12] Настасівський М. Українська еміграція в Сполучених Державах. Нью-Йорк, 1934. С. 15.
[13] Сыч А. О роли славянской иммиграции в освоении Канадского Запада (1896-1914 гг.) // Американский ежегодник за 1989 г. М., 1990. С. 176.
[14] Кравчук П. На канадській землі. Львів: Кн.-журн. вид-во, 1963. С. 88.
[15] Ефимов А., Ласаева О. Становление православия в Канаде на рубеже ХЫХ_ХХ вв. // Вестник ПСТГУ. 2001. Вып. 4 (41). С. 62-63.
[16] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 78.
[17] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 94.
[18]  Ярмусь С. Формування феномену Українського Православ’я в Америці // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 473.
[19]  Ярмусь С. Формування феномену Українського Православ’я в Америці // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 473.
[20] Ефимов А., Ласаева О. Становление православия в Канаде на рубеже ХIХ-ХХ вв. // Вестник ПСТГУ. 2001. Вып. 4 (41). С. 63.
[21] Ефимов А., Ласаева О. Становление православия в Канаде на рубеже ХIХ-ХХ вв. // Вестник ПСТГУ. 2001. Вып. 4 (41). С. 75.
[22]  Филипович Л. Українські Церкви як чинник само ідентифікації українців у діаспорі // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 20.
[23] Украинская православная церковь в Канаде. Офіційний сайт // https://ru.wikipedia.org/wiki/Украинская_православная_церковь_в_Канаде Дата доступу: 05.08.2014.
[24]  Ярмусь С. Формування феномену Українського Православ’я в Америці // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 477-478.
[25] Міненко Т. Українська Православна Церква діаспори в її інституційному багатоманітні // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 468.
[26]  Ярмусь С. Формування феномену Українського Православ’я в Америці // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 478.
[27] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 94.
[28] Фіґус-Ралько А. Українська Канада: збірка наукових праць. К.-Вінніпег: Наша культура і наука, 2003. С. 89.
[29]  Ярмусь С. Формування феномену Українського Православ’я в Америці // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 478.
[30] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 88.
[31] Євтух В. Ковальчук О. Етнокультурна діяльність українських канадців: здобутки і проблеми // Український історичний журнал, 1991. № 9. С. 45.
[32]  Ярмусь С. Формування феномену Українського Православ’я в Америці // Історія релігії в Україні: у 10-ти т. / Релігія і Церква в історії української діаспори. Т. 9. К.: Український видавничий консорціум та УАР, 2003. С. 478.
[33] Трощинський В., Шевченко А. Українці в світі. К., 1999. С. 95.
[34] Скурат К. История Поместных Православных Церквей. К., 2012. С. 374.
[35] Приходы Канадской Архиепископии Правосланой Церкви в Америке // Православная вера. Май, 2011. № 53. С. 15.
[36] Митрополит Восточно-Американский и Нью-Йоркский Иларион: Единая Церковь неодолима // Журнал Московской Патриархии (далее – ЖМП), № 7 / 2010. С. 48.
[37] Приходы Канадской епархии Русской Православной Церкви Заграницей // Православная вера. Май, 2011. № 53. С. 15.
[38] Приходы Московской патриархии Русской Православной Церкви // Православная вера. Май, 2011. № 53. С. 14.
[39] Вікаріат УПЦ Київського Патріархату в США і Канаді. Офіційний сайт // http://www.uockp.net/ Дата доступу: 01.10.2014.

Комментариев нет:

Отправить комментарий